Дивні співпадіння - Цікаві факти - Каталог статей - Zaritskyy V.S.


Zaritskyy V.S. photographer Zaritskyy V.S. photographer Як правильно вибрати фотоапарат?Як вибрати цифровий фотоапарат? Фото. Фотографії. Афоризми. Цікаві факти.ЛКЛП КНУТД
Ви увійшли як Гость | Група "Гості" | RSS || | Головна | | Мій профіль | Вихід
Меню сайту
Вхід
Категорії розділу
Цікаві факти [40]
Фотолюбителям і не тільки..... [8]
Пошук
Годинник
Календар
...
...
Головна » Статті » Цікаві факти

Дивні співпадіння
П’ятого грудня 1664 року біля узбережжя Уельсу затонув пасажирський корабель. Загинули всі члени екіпажу і пасажири, крім одного. Щасливчик називався Х’ю Уільямс. Більше століття по тому, п’ятого грудня 1785, на цьому ж місці зазнало аварії інше судно. І знову врятувалася єдина людина на ім’я… Х’ю Уільямс. У 1860, знову ж таки п’ятого грудня, тут же пішла на дно рибальська шхуна. Живим залишився тільки один рибалка. І його звали… (самі розумієте як) – Х’ю Уільямс!

Житель Техасу Алан Фолбі потрапив в аварію і пошкодив артерію на нозі. Він, напевно, помер би від втрати крові, якщо б не проїжджав повз Альфред Сміт, який наклав потерпілому пов’язку і викликав "швидку допомогу”. Через п’ять років Фолбі виявився свідком автокатастрофи: водій машини, що розбилася лежав без свідомості, з розірваною артерією на нозі. Це був… Альфред Сміт.

Генрі Зіґланд був впевнений, що зміг обвести долю навколо пальця. У 1883 році він розірвав стосунки зі своєю коханою, яка не в силах перенести розлуку наклала на себе руки. Брат дівчини, розлючений від горя, схопив рушницю і спробував убити Генрі. Коли він вирішив, що куля досягла мети, застрелився сам. Однак Генрі вижив: куля лише трохи зачепила обличчя й увійшла в стовбур дерева. Кілька років по тому Генрі надумав спиляти нещасливе дерево, але стовбур був занадто великим, і завдання здавалася нездійсненним. Тоді Зіґланд вирішив підірвати дерево за допомогою декількох динамітних шашок. Від вибуху куля, яка все ще сиділа в стовбурі дерева, вирвалася на свободу і потрапила… прямо в голову Генрі, убивши його на місці.

Відомий американський актор Чарльз Коглен, який помер у 1899 році, був похований не на своїй Батьківщині, а в місті Галвестон (штат Техас), де смерть випадково застала гастролюючу трупу. Через рік ураган небаченої сили знову налетів на це місто, розмив кілька вулиць і цвинтар. Герметично закрита труна з тілом Коглена за 9 років пропливла в Атлантиці щонайменше 6000 км, поки, нарешті, її не винесло на берег прямо перед будинком, де він народився на острові Принца Едуарда в затоці Св. Лаврентія.

Трагікомічний інцидент нещодавно трапився в Софії, Болгарія. Злодій Мілко Стоянов, успішно пограбувавши квартиру заможного громадянина і акуратно склавши "трофеї” в рюкзак, вирішив для економії часу спуститися по водостічній трубі з вікна, що виходить на безлюдну вулицю. Коли Мілко знаходився на рівні другого поверху, почулися свистки поліцейських. Розгубившись, він випустив трубу з рук і полетів вниз. Саме в той момент по тротуару проходив якийсь хлопець, і Мілко звалився прямо на нього. Поліцейські на обох надягли наручники і відвезли їх до відділку. З’ясувалося, що хлопець, на якого впав Мілко, був злодієм-домушником, якого після безлічі безуспішних спроб нарешті вдалося вистежити. Цікаво, що другого злодія теж звали Мілко Стоянов.

У 2002 році сімдесятирічні брати-близнюки загинули з різницею в годину у двох не пов’язаній одна з одною дорожніх пригодах на одному і тому ж шосе на півночі Фінляндії! Представники поліції стверджують, що на цій ділянці дороги давно не траплялося аварій, тому повідомлення про дві аварії в один день з різницею в годину вже стало для них шоком, а коли ще й з’ясувалося, що жертвами стали брати-близнюки, офіцери поліції не змогли пояснити подію нічим іншим, як неймовірним збігом.

Історії про близнят завжди вражають, а особливо – ця історія про двох братів-близнюків зі штату Огайо. Їхні батьки загинули, коли малюкам було лише кілька тижнів від народження. Їх усиновили різні родини і розлучили близнюків у дитинстві. Звідси бере початок низка неймовірних збігів. Почнемо з того, що обидві прийомні сім’ї, не знаючи і не підозрюючи про плани один одного, назвали хлопчиків одним і тим же ім’ям – Джеймс. Брати виросли, не підозрюючи про існування один одного, проте обидва отримали юридичну освіту, обидва чудово креслили і були вправними теслями, обидва одружилися на жінках з однаковим іменем Лінда. У кожного з братів народилися сини. Один брат назвав сина Джеймс Алан, і другий – Джеймс Аллан. Потім обидва брати залишили своїх дружин і одружилися вдруге на жінках… з однаковим іменем Бетті! Кожен з них був власником собаки на ім’я Той… продовжувати можна нескінченно. У віці 40 років вони дізналися один про одного, зустрілися і були вражені тим, що весь час вимушеної розлуки проживали одне життя на двох.

Відомий австрійський художник-портретист дев’ятнадцятого століття Джозеф Айґнер кілька разів робив спроби самогубства. Перший раз він намагався повіситися у віці 18 років, однак був раптово зупинений ченцем-капуцином, який незрозуміло звідки з’явився. У 22 роки він знову повторив спробу, і знову був врятований тим же таємничим ченцем. Через вісім років художник був засуджений до шибениці за свою політичну діяльність, проте своєчасне втручання все того ж ченця допомогло пом’якшити вирок. У віці 68 років художник все ж таки вчинив самогубство (вистрілив з пістолета в скроню). Відспівував його все той же монах – людина, чийого імені так ніхто й ніколи не дізнався.

Знаменитий письменник Марк Твен народився в 1835 році, в той день, коли поруч із Землею пролітала комета Галлея, і помер у 1910 році, в день її наступної появи близько від земної орбіти. Письменник сам передбачив свою смерть ще в 1909 році: "Я прийшов у цей світ разом з кометою Галлея, і в наступному році покину його разом з нею”.

У 1920 році троє англійців подорожували в поїзді в одному купе. У процесі знайомства виявився дивний збіг: прізвище одного з них було Бінкхем, другого – Пауелл, а третього – Бінкхем-Пауелл. Жоден з них не був родичем іншого.

У 1975 році житель Бермудських островів, катаючись на мопеді, був випадково збитий таксі і загинув на місці. Рівно через рік його рідний брат загинув за абсолютно таких самих обставин. Збіг? Нічого дивного? А що ви скажете на те, що брат загинув, катаючись на тому ж самому мопеді, був збитий тим же таксі і тим же водієм, та ще й з тим самим пасажиром в салоні?

У 1920 році американська письменниця Енн Періш, що знаходилася в цей час на відпочинку в Парижі, натрапила в букіністичному магазині на улюблену дитячу книжку – "Джек Фрост та інші історії”. Енн купила книжку і показала її своєму чоловікові, розповівши про те, як любила цю книгу в дитинстві. Чоловік узяв у Енн книгу, розкрив її і виявив на титульному аркуші напис: "Енн Періш, 209Н, Уеббер-стріт, Колорадо Спрінгс”. Це була та сама книга, яка колись належала самій Енн!

Король Італії Умберто I одного разу зайшов в невеликий ресторанчик міста Монца, щоб пообідати. Замовлення у його Величності шанобливо брав сам власник закладу. Поглянувши на господаря ресторану, король раптом зрозумів, що перед ним – його точна копія. Власник ресторану і обличчям, і статурою був нереально схожий на його Величність. Чоловіки розговорилися і виявили інші схожості: і король, і господар ресторану народилися в один день і рік (14 березня 1844). Вони народилися в одному й тому ж місті. Обидва одружені на жінках на ім’я Маргарита. Господар ресторану відкрив свій заклад в день коронації Умберто I. Але на цьому збіги не закінчилися. У 1900 році короля Умберто сповістили, що власник ресторану, в якому король любив час від часу бувати, загинув у результаті нещасного випадку від пострілу. Не встиг король висловити свої співчуття, як його самого застрелив анархіст з натовпу, що оточив карету.

Жарти долі неможливо не оцінити. Відомо, наприклад, що в 1848 році міщанина Никифора Нікітіна "за крамольні розповіді про політ на Місяць” заслали не куди-небудь, а в далеке поселення Байконур!

В одному з супермаркетів англійського графства Чешир вже 5 років діються незрозумілі дива. Як тільки за касу під номером 15 сідає касирка, так вже через декілька тижнів вона вагітніє. Повторюється все з завидною постійністю, підсумок – 24 вагітних, 30 народжених дітей. Після декількох закінчених "вдало” контрольних дослідів, під час яких дослідники підсаджували за касу добровольців, наукових висновків ніяких не було. Хоча ні, один висновок є. Серед безплідних за лікарським висновками жінок з’явилися охочі працювати касирами.

Письменник Євген Петров мав дивне і рідкісне хобі: все життя колекціонував конверти… від своїх же листів! Робив він це так – відправляв листа в яку-небудь країну. Все, крім назви держави, він вигадував – місто, вулицю, номер будинку, ім’я адресата, тому через місяць-півтора конверт повертався до Петрова, але вже прикрашений різнобарвними іноземними штемпелями, головним з яких був: "Адресат невірний”. Але у квітні 1939-го письменник вирішив потурбувати поштове відомство Нової Зеландії. Він придумав місто під назвою "Хайдбердвілл”, вулицю "Райтбіч”, будинок "7″ і адресата "Мерілл Оджін Уейзлі”. В самому листі Петров написав англійською: "Дорогий Мерілл! Прийми щирі співчуття у зв’язку зі смертю дядька Піта. Кріпись, старина. Вибачай, що довго не писав. Сподіваюся, що з Інґрід все в порядку. Цілуй доньку від мене. Вона, напевно, вже зовсім велика. Твій Євген ". Минуло більше двох місяців, але лист із відповідною позначкою не повертався. Вирішивши, що він загубився, Євген Петров почав забувати про нього. Але ось настав серпень, і він дочекався… листа-відповіді. Спочатку Петров вирішив, що хтось над ним пожартував в його ж дусі. Але коли він прочитав зворотню адресу, йому стало не до жартів. На конверті було написано: "Нова Зеландія, Хайдбердвілл, Райтбіч, 7, Мерілл Оджін Уейзлі”. І все це підтверджувалося синім штемпелем "Нова Зеландія, пошта Хайдбердвілл”. Текст листа був такий: "Дорогой Євгене! Спасибі за співчуття. Безглузда смерть дядька Піта вибила нас із колії на півроку. Сподіваюся, ти пробачиш за затримку листа. Ми з Інґрід часто згадуємо ті два дні, що ти був з нами. Глорія зовсім велика і восени піде в 2-й клас. Вона до сьогодні зберігає ведмедика, якого ти їй привіз з Росії ". Петров ніколи не їздив у Нову Зеландію, і тому він був тим більше вражений, побачивши на фотографії міцної статури чоловіка, який обіймав… його самого, Петрова! На зворотньому боці знімка було написано: "9 жовтня 1938 року.” Тут письменникові зробилося зле – адже саме в той день він потрапив до лікарні в непритомному стані з важким запаленням легенів. Тоді, протягом кількох днів лікарі боролися за його життя, не приховуючи від рідних, що шансів вижити у нього майже немає. Щоб розібратися з цими чи то непорозумінням, чи то містикою, Петров написав ще один лист до Нової Зеландії, але відповіді вже не дочекався: почалася друга світова війна. Є. Петров з перших днів війни став військовим кореспондентом "Правди” і "Інформбюро”. Колеги його не впізнавали – він став замкнутим, замисленим, а жартувати взагалі перестав. У 1942 році літак, на якому він летів в район бойових дій, пропав, швидше за все, був збитий над ворожою територією. А в день отримання звістки про зникнення літака на московську адресу Петрова надійшов лист від Мерілл Уейзлі. Уейзлі захоплювався мужністю радянських людей і висловлював занепокоєння за життя самого Євгена. Зокрема, він писав: "Я злякався, коли ти став купатися в озері. Вода була дуже холодною. А ти кажеш, що тобі призначено розбитися у літаку, а не потонути. Прошу тебе, будь акуратнішим – літай якомога менше”…


Людовику XVІ пророчили, що він помре 21 числа. Переляканий король 21 числа кожного місяця сидів, замкнувшись у своїй спальні, нікого не приймав, не призначав ніяких справ. Але обережності виявилися марні! 21 червня 1791 року Людовика і його дружину Марію-Антуанетту заарештували. 21 вересня 1792 року у Франції була проголошена республіка й скасована королівська влада. А 21 січня 1793 року Людовика XVІ стратили.

Едгар По написав моторошну розповідь про те, як корабель зазнав аварії і позбавлені їжі моряки з’їли юнгу по імені Річард Паркер. В 1884 році сюжет "жаху” втілився в життя. Шхуна "Мереживо” зазнала катастрофи, а збожеволілі від голоду матроси зжерли юнгу, якого звали… Річард Паркер.

В 1944 році газета "Дейлі телеграф” надрукувала кросворд, що містить всі кодові назви секретної операції по висадженню союзницьких військ у Нормандії. У кросворді були зашифровані слова: "Нептун”, "Юта”, "Омаха”, "Юпітер”. Розвідка кинулася розслідувати "витік інформації”. Але укладачем кросворда виявився старенький шкільний учитель, здивований настільки неймовірним збігом не менше військовослужбовців.

По дивному й страхаючому збігу обставин багато хто з уфологів вмирали в той самий день – 24 червня, щоправда, у різні роки. Так, 24 червня 1964 року помер автор книги "За лаштунками літаючих тарілок” Френк Скаллі. 24 червня 1965 року помер кіноактор та уфолог Джордж Адамський. А 24 червня 1967 року померло відразу двоє дослідників НЛО – Річард Чен і Френк Едвардс.

Жителі шотландського села дивилися в місцевому кінотеатрі фільм "Навколо світу за 80 днів”. У момент, коли кіногерої сідали в кошик повітряної кулі і обрубували канат, пролунав дивний тріск. Виявилося, на дах сінематографу впав… точнісінько така ж, як у кіно, повітряна куля! А було це в 1965 році.

Коли американський астронавт Нейл Армстронг ступив на поверхню Місяця, перше, що він вимовив, було: "Бажаю успіху, містер Горскі!”. Фраза означала от що. Дитиною Армстронг випадково підслухав сварку сусідів – сімейної пари на прізвище Горскі. Місіс Горскі допікала чоловіка: "Скоріше сусідський хлопчисько злітає на Місяць, ніж ти задовольниш жінку!”. І от на тобі, збіг! Нейл дійсно полетів на Місяць!

Якось Марчело Мастрояні в розпал гучного дружнього застілля заспівав стародавню пісеньку "Згорів той будинок, де я так щасливий був…”. Не встиг він доспівати куплет, як йому повідомили про пожежу в його особняку.

В 1966 році чотирирічний Роджер Лозьєр ледве не потонув у морі біля американського міста Салем. На щастя, його врятувала жінка по імені Еліс Блейз. В 1974 Роджер, якому тоді вже було 12 років, відплатив послугою за послугу – на тому ж самому місці він врятував потопаючого чоловіка, що виявився… чоловіком Еліс Блейз.

На заміському італійському шосе зіткнулися два автомобілі. Однак обидва водії не постраждали. На радощах вони вирішили познайомитися і… назвали одні й ті самі ім’я та прізвище. Обох звали Джакомо Феліче, що, до речі, в перекладі означає "щасливий”!

В 30-х роках минулого століття Джозеф Фіглок, житель міста Детройт, ішов по вулиці, і, як мовиться, нікого не чіпав. Раптом з вікна багатоповерхового будинку в буквальному значенні на голову Джозефа звалилася… однорічна дитина. Обидва учасники події відбулися легким переляком. Пізніше з’ясувалося, що молода й необережна матуся просто забула закрити вікно, а цікаве чадо залізло на підвіконня і, замість того щоб загинути, опинилося в руках у свого приголомшеного мимовільного рятівника. Диво, скажете ви? А як ви назвете те, що трапилося рівно рік по тому? Джозеф йшов по вулиці, нікого не чіпав, і раптом з вікна багатоповерхового будинку в буквальному значенні на голову йому звалилась… та ж сама дитина! Обидва учасники події знову відбулися легким переляком. Що це? Чудо? Збіг?

У 1898 році письменник Морган Робертсон в романі "Марність” описав загибель гігантського корабля "Титан” після зіткнення з айсбергом в першому своєму рейсі… У 1912-му, через 14 років, Великобританія спустила на воду теплохід "Титанік”, і в багажі одного пасажира (звичайно ж, зовсім випадково) виявилася книга "Марність” про загибель "Титану”. Все написане у книзі втілилося в життя, співпали буквально всі деталі катастрофи: навколо обох суден ще до виходу в море був піднятий неймовірний галас в пресі через їх величезні розміри. Обидва вважалися такими, що не тонуть, судна налетіли на крижану гору в квітні, маючи на борту в якості пасажирів безліч знаменитостей. І в обох випадках аварія дуже швидко переросла в катастрофу через нерозпорядливість капітана і недостатню кількість рятувальних засобів… Книга "Марність” з докладним описом корабля потонула разом з ним.

У 1939-му в районі Атлантики, де затонув "Титанік”, вночі плив інший корабель – "Тітаніан”. Раптово внутрішнє чуття підказало щось рульовому, і він віддав команду "стоп-машина”. Коли судно зупинилося і моряки почали висловлювати невдоволення затримкою, з темряви несподівано виринув величезний айсберг і завдав по корпусу сильний, але, на щастя, вже не смертельний удар…

Найвідоміші люди-копії, що жили одночасно – це Гітлер і Рузвельт. Зрозуміло, вони сильно відрізнялися зовні, мало того – були ворогами, але зате їх біографії багато в чому були схожі. У 1933 році обидва отримали владу з різницею всього в один день. День інавгурації президента США Рузвельта збігся з голосуванням в німецькому Рейхстагу з надання Гітлеру диктаторських повноважень. Рузвельт і Гітлер рівно по шість років виводили свої країни з глибокої кризи, потім кожен з них повів країну до процвітання (у своєму розумінні). Померли обидва в квітні 1945 року з різницею в 18 днів, будучи в стані непримиренної війни один з одним…



Джерело: http://cikavo.com.ua
Категорія: Цікаві факти | Додав: VladfromLviv (19/10/2010)
Переглядів: 1455 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Імя *:
Email:
Код *:
Друзі сайту

Щирець

Zaritskyy V.S. photographer

Техніка за гуртовими цінами

Жирівка  

Годинник
...
Веб-альбом
Опитування №2
Що саме Ви любите фотографувати?
Всього відповідей: 61
Чи любити ви фотографувати?
Всього відповідей: 56
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Block title
Block content
Copyright MyCorp © 2016